Пам'ять - це призма, через яку ми бачимо себе, інших і навколишній світ

 

Частина 1

Нова наука про пам'ять або як запам'ятати, що відбувається?

Матеріал із подкасту з доктором Чараном Ранганатом, професором психології та неврології, керівником лабораторії динамічної пам'яті в Каліфорнійському університеті в Девісі. Уже понад 25 років він займається вивченням механізмів мозку, які допомагають людям згадувати минулі події, застосовуючи техніки візуалізації, комп'ютерне моделювання, а також проводить дослідження з пацієнтами, які страждають на розлади пам'яті.

Ми маємо розуміння хто ми є, розуміння світу навколо нас та інших людей. Наша особистість і стосунки з оточуючими формуються нашим минулим і спогадами, які ми зберігаємо.

Згадаймо наших батьків

З роками вони починають забувати певні речі, на відміну від часів їхньої молодості, що може ускладнити спілкування з ними. Це змушує глибше замислитися: хто ми без пам'яті? Люди, які перебувають на ранніх стадіях деменції, часто мають чіткіше уявлення про себе, ніж ті, хто вже хворіє на Альцгеймера. Однак із прогресуванням хвороби їхня здатність чітко себе ідентифікувати зменшується. Хоча деякі люди з порушеннями пам'яті вважають себе більш щасливими.

Як еволюціонує пам'ять, чому ми взагалі щось пам'ятаємо?

Якщо розглядати здатність згадувати минуле через призму еволюції, вона виявляється ключовою. 

Спогади допомагають нам правильно сприймати реальність і планувати майбутнє. Вони дають нам можливість вчитися на власному досвіді, наприклад, кажучи: "Ой, я вже був у цій печері, і на мене напав ведмідь, мені не варто туди повертатися". Також спогади дають нам шанс згадати приємні моменти: "Яким був смачним той апельсин, я хочу ще".

Спогади допомагають нам не тільки зберегти отриманий досвід і приємні моменти, а й трагічні ситуації, які згодом можуть негативно впливати на наші стосунки з людьми та навколишнім світом.

Спогади, пов'язані з соромом або провиною, часто є найболючішими. Для полегшення емоційного болю та кращого розуміння ситуації рекомендується ділитися такими переживаннями з довіреними людьми, наприклад, із близькими або психологом. Також може допомогти виписування своїх думок і почуттів на папір. Це дає змогу подивитися на те, що відбувається, під новим кутом і знайти можливості для особистісного зростання, оскільки обмін досвідом з іншими людьми може привнести нові емоції та розуміння ситуації.

Ми пам'ятаємо деякі події краще за інші

Мозок людини здатний сприймати лише обмежену кількість інформації, і багато подій з часом забуваються. Однак є події, які мають особливе біологічне значення, як-от моменти, пов'язані зі страхом або коханням, важливі для виживання й отримання задоволення. Страх і тривожність, наприклад, можуть бути корисними, оскільки вони спричиняють виділення гормонів стресу, які допомагають швидко реагувати в критичних ситуаціях, наприклад, під час зустрічі з хижаком. Хімічні реакції, пов'язані з вивільненням нейромедіаторів, таких як дофамін, норадреналін, серотонін, і гормонів стресу на кшталт кортизолу, сприяють змінам у мозку, покращуючи його пластичність або нейропластичність. Синапси між нейронами можуть змінюватися або навіть руйнуватися, але ці медіатори стабілізують зміни, зміцнюючи зв'язки і, таким чином, роблячи спогади більш довговічними. Як наслідок, наша пам'ять зберігає події, пов'язані з інтенсивними емоціями, як-от досвід, коли вас майже пограбували в 17 років, ваша перша подорож до нової країни або переїзд до нового будинку. Важливо сприймати ці спогади позитивно.

Під час стресу в мозку активізуються нейромедіатори, такі як кортизол, які впливають на нашу пам'ять, роблячи негативні спогади більш довговічними. Однак у нас є і приховані спогади, які можуть спливати несподівано під час стимуляції через знайомі запахи чи мелодії, нагадуючи про події, навіть якщо ми не усвідомлювали, що пам'ятаємо їх. Це демонструє, наскільки потужною може бути наша пам'ять.

Коли мова заходить про нейромедіатори, важливо розуміти, що їхній вплив залежить від кількості: наприклад, малі дози кортизолу і високий рівень дофаміну можуть покращувати нейропластичність мозку. Тому рекомендується, щоб літні люди намагалися отримувати нові враження, як-от відвідування нових місць, що збільшує рівень дофаміну і сприяє поліпшенню нейропластичності.

Не дивно, що багато хто скаржиться на погану пам'ять, але коли ви опиняєтесь у новій обстановці та зустрічаєте нових людей, це змушує ваш мозок адаптуватися і долати дискомфорт. Такі виклики сприяють поліпшенню когнітивних функцій. Це особливо помітно у креативних людей, таких як музиканти або художники, які постійно шукають нові враження і встановлюють зв'язки між непов'язаними речами, розширюючи свої когнітивні можливості.

Наш мозок постійно змінюється, і ви можете це помітити самі побачити. Коли ви постійно робите щось однакове, він налаштовує себе на постійну роботу, і коли ви отримуєте нові знання або нові емоції, посилюється його дослідницька дія. Усі ми пам'ятаємо цей драматичний період карантину, коли рутинна дія кожного дня не приносила нам нових вражень, це було для нас як колективна амнезія.

Мови легше вивчати в дитинстві, ніж у дорослому віці

У молодому віці мозок більш нейропластичний. Багато процесів у головному мозку проходить у корі (неокортексі), це означає, що навчання в зрілому віці відбувається дещо поступово, але на ранніх стадіях зв'язки в головному мозку більш лабільні, тобто зв'язки змінюються досить швидко, що дає змогу постійно хапатися за щось нове.

Одна з причин зниження когнітивних функцій мозку пов'язана з тим, що ми перестаємо отримувати нову інформацію. Коли ви постійно отримуєте нові знання, мозок постійно адаптується і коли ви виходите на пенсію в 65 років і припиняється потік нових емоцій, мозок починає втрачати нейропластичні властивості.

Що більше ви в день маєте стабільності, то більше мозок підлаштовується під цю передбачуваність і стає менш відкритим для інших речей.

Мозок може відчувати дискомфорт від нового навчання, особливо з віком, коли ваш мозок стає менш налаштованим на засвоєння нових знань.

Коли ви входите на свою кухню і забуваєте, за чим прийшли, це абсолютно нормальне явище і зазвичай не є ознакою деменції. Усі ми час від часу забуваємо певні речі - це відбувається з кожним. Якби наш мозок запам'ятовував кожну подію, що відбувається, уявіть собі наслідки. Це можна порівняти з кімнатою, у якій ми постійно збираємо речі й не прибираємо: з часом вона переповнилася б, створюючи хаос. Навіщо збирати мотлох, якщо він уже не має для нас цінності? Те ж саме відбувається з мозком: ми часто утримуємо спогади, які мають для нас особливе значення.

Ключові моменти:

• Якщо у вас є травматичні спогади, говоріть якомога більше про них з іншими.
• Багато істин, за які ми чіпляємося, залежать від нашої власної думки.
• Сон – дуже важлива складова в роботі пам'яті.
• Одна з причин зниження когнітивних функцій мозку пов'язана з тим, що ми перестаємо отримувати нову інформацію.
• Якщо ви вивчаєте щось нове, ви виходите із зони комфорту, і ваша пам'ять автоматично стирає частину страху.
• Коли ти прийшов на свою власну кухню і забув навіщо ти сюди зайшов – це не ознака деменції.
• Негативні емоції запам'ятовуються на більш тривалий час.

Чому електронні медіа не обов'язково мають негативний вплив на пам'ять та як покращити свої когнітивні здібності мозку читати в частині №2

СКЛЕРО-ГРАН