Про гомеопатичні препарати та пам'ять води

Античний лікар і філософ Парацельс стверджував, що «будь-які ліки - це отрута, і тільки доза робить отруту ліками». У народній медицині використовуються «великі» дози препаратів. При цьому лікувальний ефект дуже часто відповідний, а іноді і менш виражений, ніж побічні ефекти: «лікуємо одне, інше калічимо».

Намагаючись зменшити побічний вплив медикаментів на організм пацієнтів, С. Ганеманн (основоположник альтернативного безпечного гомеопатичного методу лікування) намагався розбавляти ліки водою. Ефект перевершив очікування, при явному зниженні токсичного впливу на пацієнтів терапевтичний ефект розведених препаратів тільки посилювався, а в різних розведеннях препарати діяли по-різному. Таким чином, був відкритий гомеопатичний метод лікування. Його успіхи були настільки очевидні, що гомеопатія стала швидко завойовувати шанувальників по всьому світу, від членів імператорських будинків Європи до простих людей. Але десятиліття тріумфу і загального поклоніння закінчилися відкриттям числа Авогадро (максимальне число розведень, при якому в розчині залишається хоча б одна молекула вихідної речовини).

Незважаючи на явну перевагу гомеопатичних препаратів над звичайними як в боротьбі з епідеміями, так і в лікуванні окремих пацієнтів, скептицизм щодо нового методу лікування став зростати, так як офіційна наука не могла пояснити, як працює гомеопатія. Дійшло до того, що гомеопатію оголосили псевдонаукою і її намагалися заборонити. Друге життя гомеопатії дали російські вчені. Люди давно помітили незвичайні властивості води, заговорами на воду лыкували, до неї ставилися як до живої істоти, існує безліч магічних ритуалів з використанням води. Багато відомих вчених проводили досліди з водою і з'ясували, що у води є пам'ять. Молекули за допомогою водневих зв'язків вибудовуються  певним чином навколо розчинених у воді молекул речовини (утворюючи так звані скупчення). При подальшому розчиненні молекули розчиненої речовини зникають, а диполі води залишаються в такому «зв'язаному» кластерному стані. Таким чином, вода зберігає інформацію про розчинену в ній речовині. Гомеопатичні препарати називаються «інформаційними». Група російських вчених на чолі з Зеніним С.В. встановила в 1993 році, що такі скупчення не руйнуються навіть при кип'ятінні. Тому для приготування гомеопатичних препаратів використовується дистильована вода, яка не несе ніякої інформації. Завдяки цьому гомеопатичні препарати нешкідливі, в них відсутні молекули розчинених речовин, але лікувальні властивості зберігаються.