Опубліковано Залишити коментар

Пам’ятник Ганеману у Вашингтоні

21 червня 1900 року (за новим стилем) буде назавжди одним із пам’ятних днів в історії гомеопатії – у цей день у столиці Сполучених Штатів, Вашингтону, був урочисто відкритий грандіозний пам’ятник Ганеману, споруджений Американським Гомеопатичним інститутом. Освячення пам’ятника відбувалося в присутності президента республіки Мак-Кінлі, генералів, кількох сотень членів інституту й величезного скупчення людей.

Один зі членів комітету із будівництва пам’ятника, д-р Cusbіs, відкрив урочистою промовою, у якій між іншим сказав:

Ми зібралися сьогодні із приводу події, яка є урочистою, славною і важливою. Вона урочиста, тому що ми прийняли на себе відповідальність виставити ідеалом для двадцятого сторіччя нашого побратима, Самуила Ганемана, якому ми збираємося освятити пам’ятник, який ще ніколи не споруджувався жодному лікареві. Вона достославна, тому що являє собою закінчену справу, задуману у Вашингтоні й втіленну у життя Американськими Гомеопатичним інститутом, завдяки щедротам прихильників і заступників школи, заснованої тим, на честь кого споруджений цей прекрасний витвір мистецтва й архітектури. Вона важливо, тому що рельєфно виставляє той факт, що істина, зображувана лише думкою, може в такий короткий строк у країні девіз якої воля, досягтися свого вищого розвитку. Цей пам’ятник споруджений у надії, що з нього як із центру буде поширюватися істина, яка послугує зменшенню страждань і благодаті людства.

Президент Американського Гомеопатичного інституту д-р Уольтон (Walton) вимовив потім наступну промову:

Протягом багатьох років Американський Гомеопатичний інститут, найстаріша національна медична спільнота в Америці, працює за посередництвом своєї комісії над спорудженням у підходящій місцевості пам’ятника, гідної великого засновника гомеопатії. Результат їх гігантських зусиль перед нами. Це було справою любові; комісія не пожалкувала ні часу, ні праці, і ось вінець справи!

Ухвалюючи цей художній твір, інститут радісно визнає свій борг вдячності цієї вірної комісії і її старанним співробітникам – членам фінансової комісії.

Завдяки їхній роботі виявляється можливим у цьому пам’ятному 1900 році, що стоїть на рубежі двох сторіч, спорудити в нашій столиці цей чудовий пам’ятник, що має увічнити як геній Самуила Ганемана, так і вірність його послідовників.

На цьому п’єдесталі сидить фігура людини, що любила своїх близьких. Якби дух покійного міг оживити цю безжиттєву фігуру, освітити ці небачачі очі й дозволити цю безмовну мову, ми побачили б у ній прояв любові, що знову пробудився, почули б звук нового благословення.

Він не узурпатор серед цієї групи достопам’ятних чоловіків. Філософ має право бути в співтоваристві державної людини й воїна (1). Він стоїть за волю думки точно так само, як державний чоловік стоїть за цивільну волю, і обоє з довірою дивляться на воїна для надання їм підтримки у випадку потреби. Право, Сила й Світло становлять непереможну трійцю, і тому їх статуям личить брататися в межах одного загального кола.

Мені здається, я чую з одного кінця цього дивовижного майданчика знамениті слова “Воля й Союз тепер і назавжди єдині й нерозлучні!”, якими безсмертний Уебстер проголосив необхідність підтримки підвалин цієї великої республіки, а з іншого кінця до мене доноситься правило філософа “Sіmіlіa sіmіlіbus curentur”, проголошуюче закон для лікування людських недуг. В області думки немає обмежень національності. Великий американець і великий германець проголосили кожний істину – один для благоденства, інший для полегшення страждань людства.

В усі століття люди любили увічнювати міцними спорудами великі подвиги й піднесені думки знаменитих чоловіків. Піраміда, обеліск і сфінкс проголошують про силу й заслуги могутніх покійних Єгипту. Собор, гробниця й статуя ввічнюють пам’ять славних вождів Європи. Храм, каплиця й монастир освячують пам’ять набожних духовних осіб світу. Колона, урна й квадрига (2) нагадують нам про знаменитих воїнів, мудреців і державних чоловіках світової історії.

Розум людський забудькуватий; пам’ятник служить йому нагадуванням. Уся історія нагадує; вона пам’ятник століть. Ми потребуємо нагадування. Смерть невблаганною рукою несе в ненаситну могилу людини, і кожному наступному поколінню довелося б знову розв’язувати життєві проблеми, давно вже вирішені. Ми потребуємо нагадувань, що становлять багату спадщину рас. Слава не є прогрес, але забуття – могила прогресу. Головною пружиною розумової діяльності служить пам’ять й розуміння вже вчиненого, і всякий розвиток залежне від колишньої еволюції.

Ми стоїмо перед статуєю Мікеланджело, і наші почуття приходять у гармонію з почуттями великого скульптора. Так ми шануємо Творця, визнаючи те, що Їм створене.

Музика, поезія, мистецтво, наука, філософія, ученість – усе це прискорює повільний ріст, і вище благо є те, яке сприяє вірнішому успіху, міцнішому благоденству й найбільшій користі. Ми прислухаємося до симфонії, і наші душі вібрують із самою суттю композитора. Велика поема хвилює нас до глибини душі піднесеною уявою поета. Чудова картина змушує нас захоплюватися прекрасним.

З іменем Вашингтона пов’язане почуття волі.

З іменем Линкольна пов’язана ідея про звільнення.

З іменем Лютера пов’язана думка про реформацію.

З іменем Ганемана пов’язані воля думки, звільнення від сумнівів і реформація в медичній практиці.

Споруджуючи пам’ятник Ганеману, ми шануємо не тільки його, але й самих себе. Ми не намагаємося обожити людину, але бажаємо віддати належне його величі як ученого і як філософа. Ми прагнемо фізично засвідчити нашу віру в його закон лікування. Він навчив нас різниці між законом і збігом, між знанням і здогадом. Він довів розумову здібність до вищого ступеня досконалості, а знання, які він мав, постійно підбурюють до вищої розумової діяльності. Ми бажаємо ушанувати не тільки діяча, але і його діяння, і виставити його прикладом для всіх дослідників.

Коли ми ухвалюємо будь-яку систему філософії й викладаємо її правила, ми приносимо данину більш довговічну, ніж мідний пам’ятник. Але символи, очевидно, становлять усталену потребу людей. Скрізь, де спорудять хрест, вшановувати пам’ятник розп’ятому Христу. Його шанувальники, згадують цим Його смерть, дивляться далі простої емблеми, зміцнюються у своїй вірі в Його вчення, і знову присвячують себе покорі Його наставлянням. Поклонятися людині або його зображенню – ідолопоклонство; почитати те, що воно собою виражає, є релігія.

Застосовуючи вчення про символізм до Самуилу Ганеману спорудженням йому пам’ятника, ми лише визнаємо цю загальну потребу. Ганеман виражає вищу медичну істину. Ми прагнемо збудити свідомість цієї істини. У його особистості були елементи мучеництва – ми намагаємося вселити повагу до цих елементів. Він був батьком медицини, і ми визнаємо його батьком, мудрим радником у практиці, і ми ухвалюємо його поради. Він був майстром у дослідженні ліків, і ми почуваємо довіру до його досліджень; законодавцем у терапії, і ми визнаємо його закон.

Бронза відлита, гранітна брила висічена, і от велична споруда, яка повинна нагадувати нам про те, що було. Під її глибоким фундаментом ми з радістю піддали б усе анафімі, усю лайку, увесь антагонізм, які випробували реформатори світу – поховали б їх так, щоб вони ніколи вже не могли б воскреснути, і ознаменували б це поховання викликом “Мир на землі й благовоління до людей”.

Ми схвалюємо широкий дух конгресу, який відвів для пам’ятника це підходяще місце, і розсудливість нашого президента, який підписав акт, що дав нам можливість сприяти прикрасі міста, уже добре відомого своїми художніми творами.

У головному місті батьківщини Ганемана, що колись вигнав його зі своїх воріт, тепер стоїть споруджений йому пам’ятник. Місто країни, у яку він переселився й у якій ворожнеча до його батьківщини усе ще не згасла, тепер зберігає його останки у священних межах його славнозвісного цвинтаря. Столиця найбільшої у світі республіки тепер ухвалює у своє попечительное зберігання цей пам’ятник, споруджений у його славу.

Передаємо вам на зберігання цей пам’ятник, що виражають нашу вдячність до найбільшого благодійника світу. Прийміть його під народне заступництво й зберігаєте його як предмет, що користується любов’ю мільйонів людей.

Ми присвячуємо цей пам’ятник старанним студентам Америки. Так черпають вони натхнення в цій світлій особистості, яка довела, що геній повинен показати себе, і здатний досягтися мети, незважаючи на негоди.

Ми присвячуємо його тій професії, якої він був таким великим вождем, щоб вона навчалася самопожертві й наполегливим зусиллям.

Ми присвячуємо його нашій вітчизні, щоб вона старанно сприяла всякому розвитку, що схильна до прогресу націй.

Передаючи пам’ятник уряду в особі полковника Бингама, хранителя суспільних будинків, д-р Walton сказав:

Передаємо у ваше зберігання цей пам’ятник нашої вдячності до одному з найбільших благодійників мирa. Прийміть його під народне заступництво. Зберігаєте його як улюблений предмет мільйонів нашого народу.

На закінчення торжества, урядовий адвокат (Attorney General), хоча він сам ніколи не був гомеопатом, вимовив чудово сильну промову на честь Ганемана, що викликала великий ентузіазм серед його слухачів. Він сказав:

І в мирних заняттях життя добувають торжества не менш славні, чому перемоги на бойовище . У центрі цього парку стоїть статуя великого воїна (генерал Wіlugfіald S. Scott), що вирізнився в трьох війнах і, представником військової доблесті країни. З іншої сторони перебуває статуя великого державного чоловіка й оратора (Danіel Webster), тлумача й захисника конституції, конституційного закону, волі й представницького способу правління, тут, із цієї сторони, дуже відповідно, інститут поставив цю статую не воїна, не великого сенатора, а чоловіка науки, реформатора, гарного лікаря.

Лаври слави однаково прикрашають чоло воїна, державної людину й ученого. Існує лише один критерій заслуг – безкорислива, самовіддана праця на користь батьківщини, людства й світу, і всі троє розділяють цю славу. Головна заслуга Ганемана полягала не в тому, що він своїм вченням заснував гомеопатичну школу, а в тому, що він указав на помилки й омани й відкрив таємниці природи, що визнаються майже всіма школами. Він не допускав догматичних заяв у науці. Подібно Дарвіну й десяткам тисяч гомеопатичних дослідників, Ганеман тримався думки, що істину можна відкрити досвідом і спостереженнями, і за вираження такого переконання він зустрів опозицію й чорне переслідування. Не в одному тільки Єрусалимі побивають каменями пророків! Спорудивши тут пам’ятник людині, яка не знала й ніколи не відвідувала Америки, Інститут довів, що слава його належить не однієї Німеччині, а всьому мирy. Поздоровляю лікарів, членів Американського Гомеопатичного інституту зі спорудженням у нашій столиці цього прекрасного витвору мистецтва. Прийдешні покоління нашого народу будуть приходити сюди милуватися цією статуєю й вшановувати великого вченого.

Споруджений на честь Ганемана пам’ятник, спорудження якого обійшлося майже в 75 000 доларів, відрізняється своєю художністю й грандіозними розмірами. Один кореспондент говорить, що він справив на нього таке враження, що він інстинктивно зняв капелюх. Пам’ятник створений з гарного білого граніту і являє собою грецьку экседру (3) еліптичної форми. Чотири шаблі з фасаду ведуть до меншої осі еліпсиса, а позаду піднімається надбудова. Масивна сидяча статуя Ганемана, що спочиває на гранітному п’єдесталі, міститься в центральній частині, що полягає із чотирьох колон, що підтримують карниз. Зверху напис “Hahnemann”, а на п’єдесталі девіз “Sіmіlіa sіmіlіbus curentur”. Між двома передніми колонами, утворюючи тло статуї, перебуває ніша, також еліптичної форми, що й кінчається вгорі напівкруглим зводом. По обидві сторони до країв довгої осі еліпсиса йдуть криві стіни. Нижні частини цих стін утворюють сидіння, що займають простір між центральною частиною й кінцівками. Верхня частина ніші за статуєю прикрашена мозаїкою, що зображує малюнок, складений з листів і квітів рослини хіни.

По сторонах зводу перебувають декоративні емблеми з барельєфом – з однієї сторони чаша та змія, символ мудрості, з пальмовою гілкою, а з іншого лампа й книга в знак знання й ученості, з лавровим вінком. Зведений камінь зображує левину голову – символ сили й предводительства. По обидві сторони ніші, у двох панелях на кривих степах, поміщено чотири бронзові дощечки, що зображують у барельєфах чотири епохи з життя Ганемана.

Задній фасад центральної частини представляє собою гладку стіну із трьома панелями для написів; над ними площа, прикрашена барельєфами, що зображують дві фігури, що служать емблемами лікарської науки й мистецтва, а вгорі, над карнизом, римськими цифрами рік спорудження пам’ятника. Внизу фонтан у вигляді басейну, наповнюваного водою з висіченого дельфіна. На бічних стелах перебувають дати народження й смерті Ганемана, оточені лавровими листами – з однієї сторони “Мейссен, 11 квітня 1755 г.”, а з іншого “Париж, 2 липня 1843 г.” Найбільші розміри пам’ятника: ширина сорок шість футів, а глибина тридцять футів у підстави, висота двадцять два фути.

ПРИМІТКИ

  1. На майданчику, де спорудять пам’ятник Ганеману, перебувають пам’ятники Даніелеві Уэбстеру, державному чоловікові, і генералові Скотту.
  2. Квадрига – двоколісна колісниця, запряжена четвіркою.
  3. Exhedra – місце в портика, де сідали відпочивати, розмовляти.
Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *