Опубліковано Залишити коментар

Відкриття Ганемана: як це було

Ганеман

У кінці 18 століття медицина запекло боролася із завезеної з Америки епідемією малярії. Єдиними ліками, які врятували життя хворого, була хіна, рослина американська, європейським лікарям невідома. Лікувальні властивості хіни інтенсивно вивчалися. З метою уточнення деяких властивостей хінної кори Ганеман прийняв лікувальну дозу ліків і – о жах! – виявив у себе симптоми малярії.

Ганеман задався питанням: чи немає закономірності в тому, що ліки, які допомагають при малярії, у здорового викликає симптоми цієї хвороби? Може бути, і інші ліки діють так само? Наступні роки завзятої роботи підтвердили цю гіпотезу.

Після шести років роботи Ганеман сформулював основний закон гомеопатії – “Подібне виліковує подібним”.

Але в ході досліджень він зіштовхнувся із проблемою: ліки, призначені за принципом подоби, у звичайних дозах, призводячи до видужання, на початку можуть підсилити хворобливі симптоми, що важко переноситься хворими. Ганеман спробував зменшити дозу ліків, розчиняючи його у воді або спирті.

Замість очікуваного ослаблення дії ліків вона підсилювалася! І чим більше розводилися ліки, тем ефективніше було лікування й тим легше воно переносилося хворими. Але все це спостерігалося тільки при дотриманні закону подібності.

Необхідність виготовлення малих доз ліків вимагала створення особливої технології. Ганеман запропонував стандартну технологію, при якій вихідна речовина послідовна розводилося в 10, 100, 1000, 10000 і більш раз. На кожному етапі пробірку з розчином обов’язково струшували. Така технологія одержала назву потнціонування. Саме цей, і тільки цей процес перетворював розведене речовину в гомеопатичні ліки.

Отриманим розчином просочували цукрові крупинки.

Так Ганеман одночасно створив і нову лікувальну систему – гомеопатію, і новий клас ліків – гомеопатичних препаратів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *