Лечебник

Гомеопатія: міфи та реальність

04.01.2019

Останнім часом у всьому світі зростає інтерес до гомеопатії, у наших аптеках з’являються ліки з позначкою “гомеопатичні”, серед хворих поширюються чутки про гомеопатичні ліки з їх оцінкою в діапазоні від “чудодійні” до “пусте” чи «шарлатанство». То що ж таке гомеопатія — диво чи засіб обдурити довірливих пацієнтів? Ні те, ні інше. Гомеопатія — метод лікування, який має значні переваги перед іншими методами, але має й певні обмеження своїх можливостей.

Переваги гомеопатії перед іншими методами різноманітні. Так, гомеопатичні ліки повністю позбавлені токсичності, не мають побічних дій, ускладнень, у тому числі — не викликають алергічних реакцій. Цим гомеопатичні ліки суттєво відрізняються від алопатичних (тобто негомеопатичних) препаратів, від застосування яких маємо ускладнення у 85%.

Ці переваги гомеопатичних препаратів зумовлені використанням ліків у малих дозах та особливостями їх взаємодії з організмом людини.

«Малі дози» ліків виготовляються за спеціальною технологією: вихідна речовина послідовно розчиняється у 10, 100, 1000 і більше разів. Результат: речовина втрачає свої отрутні властивості, виготовлений препарат не має токсичної дії. Це тим більше слід підкреслити, враховуючи, що в гомеопатії сировиною для виготовлення ліків часто є високо отруйні та токсичні рослини, мінерали, отрути тваринного пожодження. У процесі приготовлення гомеопатичного препарату отруйність вихідної речовини чудовим способом переходить у її лікувальні властивості, тому не треба лякатися, якщо у гомеопатичному рецепті буде вписаний миш»як чи дурман: у малих дозах ці речовини не раз рятували життя хворим, які довірилися гомеопатії, адже, як стверджував батько сучасної фармакології Парацельс ще у XVI сторіччі, будь-яка речовина може бути і отрутою, і ліками — усе залежить від дози.

У процесі приготування гомеопатичних ліків — послідовних розведень вихідної речовини — не тільки зменшується її доза, але й відбуваються інші процеси, що зумовлюють створення препарату нового класу — біоінформаційного. Гомеопатичні препарати, як біоінформаційні ліки, в організмі вибірково впливають тільки на порушену функцію, сприяють її нормалізації. При цьому вплинути негативно на організм, щось у ньому порушити малим дозам «не під силу». Результат: гомеопатичні ліки не мають побічних дій, не викликають алергії.

Виходячи з вище викладеного, гомеопатичні препарати не мають протипоказань: їх можна застосовувати у будь-якому віці, починаючи з перших днів від народження, на будь-якій стадії хвороби, при будь-якому стані хворого (призначення гомеопатичного лікування новонародженим дітям, вагітним жінкам, тяжко хворим може робити тільки лікар!).

Гомеопатичні препарати не накопичуються у організмі, тому їх можна приймати необмежено довго, місяцями, роками, при необхідності — все життя без небезпеки побічної дії, ушкодження внутрішніх органів, звикання до препарату.

Наступне питання, що закономірно виникає при знайомстві з гомеопатією — які можливості методу. Гомеопатія — це терапевтичний метод, її царина — терапія у всіх її різновидах, гомеопатичні ліки можуть застосовуватися в усіх випадках, де відсутня необхідність хірургічного втручання. Але й у хірургії гомеопатія може принести велику користь: гомеопатичні препарати можна викорис­тати у ході передопераційної підготовки хворого, для полегшення перебігу післяопераційного періоду, прискорення загоювання післяопераційних ран тощо.

Гомеопатія лікує ті ж самі хвороби, що й терапія, тільки своїми особливими ліками, тобто вислів «гомеопатія лікує все» — справедливий, але його не треба розуміти буквально. «Лікувати» і «повністю вилікувати» — це не одне й те саме. Допомогти хворому, покращити його стан за допомогою гомеопатичних препаратів — реальна задача навіть при тяжких хворобах, але повернути втрачене здоров’я можна не завжди: прогноз лікування гомеопатією залежить від загального прогнозу при відповідній хворобі, від вихідного стану хворого. Це треба враховувати і при оцінюванні результату лікування. Ці оцінки часто не збігаються в хворого й лікаря. Наприклад, якщо пацієнт страждає на деформуючий поліартрит, лікар вважає хорошим результатом лікування покращення показників аналізу крові, а хворий залишиться незадоволеним таким результатом лікування, бо йому хочеться позбавитися деформації суглобів, а це при даній патології, нажаль, неможливо. У тяжких випадках гомеопатію необхідно комбінувати з іншими ліками та методами лікування. З усіма ліками та методами немедикаментозного лікування (наприклад, антибіотиками, гормонами, знеболюючими, масажем тощо) гомеопатія добре сумісна. Більш того, за рахунок дії гомеопатичних ліків можна значно зменшити кількість, дози інших препаратів, покращити їхню переносимість, зменшити побічні дії, наприклад, алергічні ускладгнення при застосуванні антибіотиків.

Гомеопатичні ліки діють на організм людини, а не на збудника хвороби. Вони підвищують опір організму, нормалізують стан його імунної системи, покращують кровообіг у тканинах, що дає змогу організму самостійно подолати інфекцію. Але цей механізм може не встигнути спрацювати при тяжких, гострих інфекціях, таких, як, наприклад, сепсіс, у таких випадках гомеопатію необхідно застосовувати у комплексі з антибіотиками, іншими необхідними медикаментами.

Великі можливості має гомеопатія як профілактичний засіб. Гомеопатичні ліки можна застосовувати для профілактики конкретних захворювань, наприклад, грипу чи інших гострих респіраторних зазворювань. Механізм профілактичної дії гомеопатії при ГРЗ полягає у підвищенні опору дихальних шляхів до інфікування за рахунок покращення стану слизової оболонки — підвищення показників місцевого імунітету, протизапальної дії, зокрема, лікування вогнищ хронічного запалення у носоглотці (гаймориту, хронічного тонзиліту, аденоїдиту тощо). З успіхом застосовують гомеопаттію для профілактики інфекційного гепатиту (хвороба Боткіна). У цьому разі профілактична дія досягається за рахунок покращення відтоку жовчі, нормалізації роботи печінкових клітин і функції печінки в цілому. У кожному разі профілактична дія гомеопатичних ліків — неспецифічна, не враховує властивості збудника хвороби, тому в разі необхідності специфічної профілактики, тобто коли треба захистити людину від певного збудника хвороби, наприклад вірусу грипу А-Гонконг, необхідно зробити профілактичне щеплення, яке забезпечить створення в організмі імунітету саме проти даного зудника. При профілактиці інфекційних хвороб високоефективна комбінація гомеопатії і щепленнь: ці методи діють у різних напрямках, на різні механізми захисту організму, що значно підвищує стійкість до зараження, полегшує перебіг хвороби у разі інфікуваня, запобігає ускладненням, з другого боку, гомеопатичні ліки покращують переносимість щеплення, зменшують вірогідність негативних реакцій на вакцинацію.

Профілактична дія гомеопатії не обмежується запобіганням гострим інфекційним хворобам, вона значно ширша і різноманітніша. Так, ефективно лікуючи різноманітні гострі та хронічні хвороби, гомеопатія запобігає виникненню ускладнень, подальшому розвитку захворення, інколи — навіть інвалідності, наприклад, вилікувавши хронічний тонзиліт, можна попередити ревматизм, а подолавши хронічний бронхіт — не допустити бронхоектатичної хвороби.

За допомогою гомеопатії можна попередити виникнення ряду захворювань, якщо почати прийом ліків завчасно, наприклад, розвиток рахіту у немовлят.

Але й це не вичерпує профілактичні можливості гомеопатії. Гомеопатичні препарати діють як адаптогени, тобто підвищують стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, які, нажаль, стають дедалі численнішими та агресивнішими. Ця дія зумовлена позитивним впливом гомеопатичних ліків на тканини організму: покращується їх кровопостачання, нормалізується обмін речовин, оптимізується живлення клітин, інтенсифікується їх звільнення від шлаків. У результаті тканини організму і організм в цілому набувають можливості протистояти дії агресивного фактора іззовні, не допустити розвитку хвороби. Ця профілактична дія гомеопатичних ліків неспецифічна, спрямована на захист не від конкретного фактора, а на мобілізацію внутрішніх резервів організму у боротьбі за виживання. «Асортимент» несприятливих факторів, проти яких допомагає вистояти гомеопатія, дуже великий, від дії холоду до іонізуючої радіації. Наскільки гомеопатія зажищає від застуд малюків, добре відомо батькам, які вирішили цим методом лікувати своїх дітей, які раніше часто хворіли. А захистна дія проти радіації доведена в експеріментах на тваринах у наукових лабораторіях. Але це не означає, що гомеопатія може захистити абсолютно від усього, виконати роль такого собі броньованого щита. Для того, щоб зберегти здоров»я, вижити у нашій екології, однієї гомеопатії мало, треба докласти власних зусиль, сформувати здоровий спосіб життя — свого і своїх дітей. Так, для підвищення опору застудам необхідне загартування. Для профілактики нервових зривів мало приймати заспокійливі ліки, необхідна спокіна доброзичлива атмосфера у сім»ї. Не слід сподіватися, що гомеопатія захистить від канцерогенної дії табачного диму, якщо на фоні прийому ліків ви смалите наче «як паравоз» — краще не починати палити або відмовитися від цієї звички (в цьому гомеопатія спроможна ефективно допомогти).

Дуже агресивним фактором зовнішнього середовища для людини є, як це не дивно, їжа. Непереносимість певних продуктів, алергічні реакції на них можуть перетворити їжу на смертельну отруту. Регулярне довготривале гомеопатичне лікування може значно покращити переносимість їжі, її засвоєння. Однак це не виключає необхідності дієти при захворюваннях, якщо цього вимагає стан хворого.

Яке ж місце займає гомеопатія у загальній системі сучасної медицини? Переваги гомеопатії перед іншими методами лікуваня, зокрема алопатією, не означають, що гомеопатія витіснить їх. У медицини не існує методу, який був би самодостатнім і претендував на панацею. Гомеопатія та алопатія підходять до хворого та його хвороби з різних боків. Алопатичні ліки направляють свою дію на симптоми хвороби, її причину (на збудника — мікроб, вірус тощо). Гомеопатія грунтується на розумінні хворого та його хвороби як єдиного цілого, гомеопат намагається лікувати не хворобу, а хворий організм: якщо вилікувати тіло, хвороба піде з нього сама. Алопатія та гомеопатія можуть чудово доповнювати одна одну, необхідно лише створити умови, щоб переваги гомеопатії використовувалися там, де слабка алопатія, і навпаки. Інколи гомеопатія може бути основним методом лікування, іноді — лише допоміжним.

Існує декілька невірних, але живучих тлумачень щодо гомеопати. Одне з них стверджує, що гомеопатія — це народна медицина. Насправді гомеопатія — метод наукової медицини. Гомеопатичний метод розробив, обгрунтував теоретично і ввів у практику німецький лікар, вчений з енциклопедичною освітою Самуель Ганеман на рубежі XVIIIXIX сторіччя. Ганеман саме розробив, а не «створив» чи «вигадав» гомеопатію. При розробці гомеопатичного методу він користувався поглядами та положеннями, які висловлювали Гіппократ, Галєн, Авіценна та інші стародавні й сучасні медики. На основі досвіду усієї медичної науки і практики та великого власного досвіду Ганеман розробив теоретичні засади гомеопатії, усе своє життя її вдосконалював. Метод швидко набув популярності у лікарів та хворих. Це й не дивно, адже в той час основними методами лікування були кровопускання, припікання, наривні пластирі, сечогінні, блювотні та інші «ефективні» засоби. На цьому тлі успішне лікування солодкими крупинками здавалося дивом. У Ганемана з’явилися учні та послідовники в Німеччині й далеко за її межами. Вони розповсюджували гомеопатичний метод, вдосконалювали його, не зважаючи на тимчасові спади популярності гомеопатії і навіть заборони на її застосування. У наші дні гомеопатія широко застосовується в країнах Західної Європи, зокрема, у Франції, Великобританії, Греції, у США, Індії. Гомеопати різних країн об’єднуються в міжнародні спілки, які проводять з їзди, видають наукові журнали, організовують навчання молодих лікарів. У нашій країні гомеопатію введено до навчальних планів вищих медичних закладів.

Ще одне розповсюджене помилкове тлумачення гомеопатії — ототожнення її з фітотерапією, тобто лікуванням рослинами. Насправді — це різні методи лікування. Фітотерапія використовує для лікування відвари, настої, настойки з рослин, як правило, висушених. Гомеопатія використовує рослини як сировину для приготування своїх ліків: із соку свіжих рослин готується препарат шляхом послідовних багаторазових розведень. Крім того, в гомеопатії використовується багато іншої сировини — мінерального, тваринного походження, хімічні сполуки. Наприклад, у гомеопатії є ліки з кухонної солі, вугільного пилу, срібла та золота, нафти та її продуктів. Серед ліків тваринного походження — зміїна та бджолина отрута, мускускорали тощо.

Гомеопатичні ліки належать до особливого класу ліків — біоінформаційного. Виготовляються вони за спеціальною технологією, яку розробив Ганеман.

За цією технологією вихідна речовина розводиться послідовно у 10, 100, 1000 і більше разів. На кожному етапі пробірка з розчином обов’язково струшується. Саме цей процес і тільки він перетворює речовину на високоефективний гомеопатичний препарат.

Довгий час було незрозуміло, що саме лікує у такому препараті? Опоненти гомеопатії стверджували, що гомеопати «лікують водою», бо що ж насправді залишалося у розчині після повторення операції розведення десятки разів! Пояснення процесів, завдяки яким утворюється гомеопатичний препарат, дала сучасна фізика. Виявилося, що під час послідовних розчинень та струшувань молекули води вишиковуються у певному (кластерному) порядку, який диктується хімічними властивостями вихідної речовини. Ця змінена структура води виявляється дуже стійкою, саме вона зберігає інформацію про речовину, яку розчиняють, і ця інформація, внесена в організм людини, і виконує лікувальну функцію.

В останні роки у всьому світі виготовляються комплексні гомеопатичні препарати, які розраховані на широке використання лікарями різних профілів та хворими у своїх домашніх аптечках.

На українському фармацевтичному ринку зараз представлені комплексні гомеопатичні препарати багатьох зарубіжних фірм. Національна гомеопатична спілка — вітчизняний виробник комплексних гомеопатичних препаратів. НГС виготовляє комплексні гомеопатичні ліки, які призначені для лікування різноманітної патології внутрішніх органів. За ефективністю вони не поступаються зарубіжним аналогам, а за ціною — значно дешевші.

Пам’ятайте, що самолікування небезпечне для здоров»я і життя! Правильне лікування може призначити тільки лікар. Знайомство з продукцією Національної Гомеопатичної Спілки через дане видання не виключає і не заміняє візиту до лікаря!