Малі дози. Їхні властивості та способи приготування

Малі дози мають ряд найцінніших властивостей. Вони повністю позбавлені токсичної дії, не накопичуються в організмі, не мають побічних дій, не викликають алергії. Це дозволяє застосовувати гомеопатичні ліки необмежено довго, за необхідності – роками, без будь-яких негативних впливів на організм.

З іншого боку, малі дози дають можливість безпечно використовувати для прриготування гомеопатичних ліків отрутні рослини й мінерали, отрути тваринного походження: зменшення дози позбавляє ці речовини токсичності, але не знищує їхню цінну лікувальну дію.

Для виготовлення малих доз необхідна спеціальна технологія. Зараз в усьому світі використовується класична технологія приготування гомеопатичних ліків, розроблена Ганеманом. Це метод послідовних розведень і струшувань – потенціонування. Вихідна речовина послідовно багаторазово розводиться в 10 або 100 раз, на кожному етапі пробірку з розчином обов'язково струшують. Отриманим розчином просочують цукрові крупинки, які призначають хворим.

При послідовних розведеннях в 100 раз процедура приготування ліків називається розведенням за сотенною шкалою, в 10 раз – за десятинною. Ліки, виготовлені за сотенною шкалі, позначаються римською цифрою сто – С або абривиатурой СН, що розшифровується як сотенне розведення Ганемана. Ліки, виготовлені по десятковій шкалі, позначаються буквою D ("деци") або римською цифрою десять – Х. Ці букви або цифри ставляться поруч із числом, яке показує, скільки раз була пророблена операція послідовних розведень речовини.

Залежно від кількості повторних розведень і шкали розведень розрізняють низькі, середні й високі розведення ліків. До низьких розведень ставляться всі розведення по десятковій шкалі й сотенні розведення до 30 С, до середніх - від 30 до 200 С, до високих – від 200 до 1000 С и вище.

Механізм дії малих доз речовини розшифровано наприкінці ХХ ст., завдяки розвитку фізики води. Вода – це унікальна речовина, рідкий кристал, що володіє пам'яттю: при розчиненні речовини й струшуванні розчину молекули води вибудовуються в строгому (кластерном) порядку, фіксуючи при цьому інформацію про молекулярну структуру речовини, що розчиняється. Кластери зберігають свою структуру досить довго (строк придатності рідких гомеопатичних ліків, установлений емпірично, 10 років). Саме вони вступають у взаємодію з організмом. Таким чином, взаємодія між організмом і гомеопатичними ліками відбувається не на хімічному рівні, а на інформаційному. Ця взаємодія здійснюється тільки за умови високої чутливості організму до даних ліків. На практиці ця чутливість визначається лікарем при виборі ліків за законом подоби.