Комплексний гомеопатичний препарат БРОНХО-ГРАН

В ЛЕЧЕНИИ И РЕАБИЛИТАЦИИ ХРОНИЧЕСКИХ НЕСПЕЦИФИЧЕСКИХ
ОБСТРУКТИВНЫХ ЗАБОЛЕВАНИЙ ЛЕГКИХ

Скляр Н.В., Дзюбак Е.В., Овдиенко М.П., Ракецкая В.И., Миненко Н.М.
ТМО Ленинградского района, г.Киев

Лікування і реабілітація хворих хронічними нетуберкульозними обструктивними захворюваннями легень вимагають тривалого використання медикаментозних препаратів для ліквідації запальних явищ в дихальних шляхах, відновлення їх дренажної функції, ліквідації проявів дихальної недостатності, поліпшення якості життя хворих. Перспективним є використання з цією метою гомеопатичних препаратів : на ряду з високою ефективністю вони не мають побічних дій, не ушкоджують внутрішні органи, позбавлені токсичності, не викликають алергії, призначені для тривалого застосування. Гомеопатичні ліки поєднуються з усіма методами лікування і препаратами (у тому числі, антибіотиками, протизапальними препаратами, гормонами), їх можна використати в комплексі лікування гострого стану і у фазі стихання процесу з подальшим переходом на монотерапію в періоді ремісії, коли інше лікування вже не показане. Це дозволяє проводити безперервне протирецидивне лікування, не перевантажуючи хворого медикаментами, що особливо важливо в літньому віці, за наявності алергічних реакцій на ліки, важкій поєднаній патології.
У роботі використаний комплексний гомеопатичний препарат Бронхо-гран (виробник ЗОА “Національна Гомеопатична Спілка”, Україна, Київ). Склад препарату Бронхо-гран: Bryonia 200 C, Spongia 200 C, Ipecacuanha 200 C, Verbascum 50 C, Kalium bichromicum 200 C.
Препарат чинить протизапальну дію на тканини бронхолегочного дерева, зменшує їх набряклість, покращує трофіку, сприяє розрідженню мокроти і покращує її відходження, зменшує кашель, у тому числі непродуктивний сухий. Препарат має широкий спектр дії на організм: сприяє санації вогнищ запалення в носоглотці, покращує функцію шлунково-кишкового тракту, чинить легку седативну дію (без снодійного ефекту). Препарат призначався пацієнтам, що страждають хронічним бронхітом, у стадії в’яло загострення і надалі – в періоді ремісії. Інше медикаментозне лікування в цей час хворі не отримували у зв’язку з непереносимістю алопатичних препаратів або свідомим вибором гомеопатичного методу лікування. Курс лікування 4-5 місяці. Катамнез 5-6 місяців.
Препарат отримували 186 пацієнтів, чоловіків – 124, жінок – 62. Повний курс лікування пройшли 151 пацієнт, 35 чоловік припинили лікування впродовж перших 2-4 тижнів через відсутність або недостатнього ефекту. Вік пацієнтів 35-65 років, у тому числі 35-45 років – 32 чол., 46-55 років – 58 чол., 56-65 років – 96 чол. Тривалість захворювання 5-10 років.
Препарат призначався по 5 гранул сублінгвально 2-4 рази в день в період загострення до поліпшення стану, потім – щодня 1 раз на день вранці, після досягнення стійкої ремісії – через день. Лікування починалося під час чергового загострення захворювання, з приводу якого хворий звертався в поліклініку. Бронхо-гран призначався пацієнтам, які раніше неодноразово зверталися з приводу затяжних з в’ялим перебігом загострень, що вимагали тривалого лікування. Ефект лікування загострення хроническонго бронхіту оцінений, як хороший у 95(51%) чоловік, задовільний – 56(30,1%) чоловік, відсутності або незначного ефекту – 35(18,8%) чоловік (припинили лікування).
В порівнянні з попередніми загостреннями, перебіг яких використано в якості контролю, при лікуванні Бронхо-граном скоротилися терміни захворювання на 5-7 днів. Динаміка клінічних проявів була наступною. Найбільш швидкі зміни зазнавав кашель. 124 пацієнти мали кашель з великою кількістю мокроти, що важко відходить. З них у 73 чоловік(58,9%) відходження мокроти полегшилося впродовж перших днів лікування, хворі відмічали значне збільшення кількості мокроти, що відходить, з подальшим її зменшенням впродовж наступного тижня лікування. У 31(25%) пацієнта поліпшення було поступовим, суб’єктивно хворі відмітили поліпшення через 1,5-2 тижні лікування, об’єктивне поліпшення стану зареєстровано до кінця першого тижня (зменшення кількості хрипів і ослабленого дихання при аускультації, зменшення задишки, пастозності обличчя, ціанозу шкірних покривів). До кінця четвертого тижня лікування кашель був відсутній у 79(63,7%) хворих, у 23(18,5%) чоловік залишався рідкісний кашель впродовж дня. У 22(11,8% від загальної кількості хворих) ефект був відсутній або був незначним, у зв’язку з чим лікування було перерване.
62 пацієнти скаржилися на тяжкий сухий непродуктивний денний і нічний кашель. У 49(79%) з них суб’єктивно відмічено поліпшення до кінця першого тижня лікування (кашель став рідший, легший, зменшився нічний кашель і напади кашлю після фізичного навантаження вдень), у 18 хворих з’явилася мокрота – густа, в невеликій кількості, після відходження якої з’являлося відчуття можливості глибокого дихання. Значне поліпшення стану спостерігалося через 2-2,5 тижнів лікування, до кінця 4 тижня відзначалися одиничні кашльові поштовхи або рідкісний кашель вдень. У 13 пацієнтів(6,9% від загальної кількості хворих) ефекту не було, лікування припинене.
Динаміка інших скарг (слабкість, пітливість, субфебрильна температура) повторювала зміни картини кашлю.
Після стихання загострення бронхіту лікування продовжили 151 пацієнт.
Хворі розділені на три групи відповідно до тяжкості захворювання:
1 група – легкий перебіг захворювання – 23 чел.
2 група – перебіг захворювання середньої тяжкості – 110 чел.
3 група – важкий перебіг захворювання – 18 чол.
За час спостереження усі пацієнти відмічали значне поліпшення самопочуття, настрою, працездатності, підвищення стійкості до дії холоду, вогкості, зменшення метеозалежності.
Пацієнти 1 групи вважали себе повністю здоровими, оцінювали результат лікування як хороший, за час спостереження загострення бронхіту зареєстровані у 5 чоловік, перебіг захворювання був легким, потребував тільки короткочасного збільшення частоти прийому Бронхо-грана; 15 чоловік під час епідемії грипу перенесли ГРЗ без ускладнення бронхітом (раніше ці ускладнення спостерігалися після кожного ГРЗ).
Пацієнти 2 і 3 груп оцінювали результати лікування як “значно краще”(86 чоловік, 67,2%) і “задовільно”(42 людини, 32,8%). У хворих цих груп періодично поновлювалися ознаки обструкції, посилювався кашель, проте загострення були рідші, ніж до початку лікування, значно легше і швидше закінчувалися.
У усіх хворих в процесі лікування покращувалася функція зовнішнього дихання (дані представлені в таблиці).

Зміна функції зовнішнього дихання у хворих, що отримували Бронхо-гран

Як видно з таблиці, ступінь поліпшення функції зовнішнього дихання залежить від початкового стану хворого, що пов’язано з безповоротністю змін при важкому перебігу хронічного захворювання легенів.
За даними ЕКГ у хворих зменшувалися прояви перевантаження правих відділів серця. Під час лікування Бронхо-граном не зареєстровано ніяких небажаних явищ, побічних дій і ускладнень. Переносимість препарату хороша. Хворі 2 і 3 груп мали, як правило, поєднану патологію, порушення функції печінки, нирок. За час спостереження загострень цих захворювань не зареєстровано. Бронхо-гран має вплив на шлунково-кишковий тракт: зменшувалися диспептические симптоми, болі в животі, метеоризм, закрепи. Ефект зберігався після закінчення курсу лікування.

Висновки.

1.Комплексний гомеопатичний препарат Бронхо-гран ефективний при лікуванні і реабілітації хворих, що страждають хронічними неспецифічними захворюваннями легенів. Ефективність препарату складає близько 70%.

2. Бронхо-гран ефективний при хронічних захворюваннях легенів різного ступеня тяжкості і у хворих різного віку, у тому числі – літнього.

3. Бронхо-гран добре переноситься хворими, не має побічних дій.

4. Ефективність препарату, зручність і простота застосування, низька вартість препарату дозволяють рекомендувати його для широкого застосування.

Литература.
Аверьянов А.В., Пашкова Т.Л. Сухой кашель.// Пульмонология.-1999. – №3.- С.83-88.
Болезни органов дыхания: Руководство для врачей. – В 4 томах.- М.:Мед., 1990.- Т.3.- 384 с.
Глаз В.Г. Лечение бронхолегочных заболеваний неспецифической этиологии у детей гомеопатическими средствами.- М.: Мед., 1988.- 239 с.
Зонис Я.М. Я.М. Немедикаментозная реабилитация больных обструктивными заболеваниями легких. // Пульмонология.- 2000.- №4.- С.83-87.
Крылов А.А., Песонина С.П., Крылова Г.С. Гомеопатия для врачей общей практики. – СПб: Питер Паблишинг, 1997. – 416 с.
Попова Т.Д., Зеликман Т.Я. Гомеопатическая терапия. – К.: Здоров”я, 1990. – 240 с.
Чучалин А.Г., Сенкевич Н.Ю. Качество жизни больных: влияние бронхиальной астмы и аллергического ринита.// Тер.арх – 1998.- №9.- С.53-57.