Історичний шлях гомеопатії

За 200 років свого існування гомеопатія переконливо довела свою ефективність, але цей 200-літній шлях був не легик. В історії гомеопатії були злети й важкі періоди, коли метод навіть забороняли.

Уже сама поява гомеопатії була сприйнята неоднозначно.

З одного боку, результати гомеопатичного лікування перевершили всі очікування. Хворі разючим чином одужували "швидко, легко й надійно". Якщо врахувати, що в медицині того часу переважали далеко не гуманні середньовічні методи лікування – кровопускання, припікання, наривні пластири і т.д., не дивно, що можливість лікувати й лікується "солодкими крупинками" відразу ж привернула увагу лікарів і пацієнтів. Новий метод швидко поширився в країнах Європи, а також Росії, Північній Америці, Індії. За рахунок нових досліджень поповнилося число використовуваних гомеопатичних ліків, виходили численні книги й журнали, присвячені гомеопатії, новій науці зцілення навчали в кращих університетах. В XІX столітті гомеопатичний метод був успішно застосований у Європі при ліквідації вогнищ епідемій холери й дифтерії. Гомеопати одержали державні нагороди, а метод – абсолютне визнання. Дотепер із часів королеви Вікторії (1819-1901) у Великобританії лікарем королівської родини традиційно обирається лікар-гомеопат.

Але, з іншого боку, академічна наука гомеопатію не підтримала. Природничі науки, що бурхливо розвивалися, не могли дати пояснення дії й самому існуванню малих доз речовини.

Відкритий в XІX столітті фізичний закон Авогадро встановив межу розведення речовини, за яким у розчині не залишалося ні однієї молекули – один лише розчинник. Гомеопати ж часто користувалися розведеннями, що далеко переступив цей поріг. Звідси висновок – "лікували водою". Фізика – наука точна, і заперечувати такому аргументу було важке. Навіть практичні результати при лікуванні високими розведеннями ліків не переконували науку, що затверджувала, що в найкращому разі гомеопатія – це психотерапія.

З цієї причини до початку XX століття гомеопатія зникає з більшості авторитетних навчальних закладів, зберігаючись лише у вигляді практичної медицини. Але лікарі, на власному досвіді пересвідчені в ефективності методу, продовжували успішно лікувати хворих, справедливо вважаючись, що якщо наука не в змозі пояснити суть явища, це проблеми науки, а не гомеопатії. Однак приплив молодих лікарів у гомеопатію значно скоротився, і кілька поколінь випускників медінститутів виросли з переконанням, що гомеопатія – це щось далеке від дійсної науки.

В 50-і роки XX століття з появою антибіотиків, синтетичних препаратів і розвитком інструментальних методів діагностики й лікування масовий інтерес до гомеопатії знизився ще більше. У медицині – бум нових технологій, ейфорія від перших успіхів на фронті боротьби з інфекційними захворюваннями, фармакологія навчилася синтезувати будь-які ліки, розгадана таємниця ДНК! На цім тлі гомеопатія сприймалася як дама в криноліні: щось романтичне, але забуте й непотрібне.

Здавалося, що наука підійшла впритул до розв'язку завдань лікування самих небезпечних хвороб, повному знищенню збудників інфекцій, але поруч із видатними успіхами грізно підняли голову алергія, непереносимість ліків, важкі побічні дії багатьох препаратів.

Знову згадали про гомеопатію: поряд з ефективністю гомеопатичні ліки позбавлені алергійних реакцій, інших ускладнень і побічних дій.

Це не означає, що гомеопатія витисне аллопатію. У медицині не існує напрямку, який був би самодостатнім і претендував на панацею. Аллопатія й гомеопатія можуть прекрасно доповнювати один одного. Для цього необхідно лише створити умови, щоб переваги гомеопатії використовувалися там, де слабка аллопатия, і навпаки. Іноді гомеопатія може виявитися основним методом лікування навіть при самих серйозних захворюваннях, іноді – тільки додатковим.

Більшою перевагою гомеопатії є її повна сумісність із будь-якими негомеопатичними ліками й методами лікування. На фоні прийому гомеопатичних препаратів поліпшується переносимость негомеопатичних ліків, зменшуються їхні побічні дії й ускладнення, а позитивний ефект гомеопатичних і алопатичних препаратів сумується.