Ефективність гомеопатичного препарату Гайморин

Д.И.Заболотний, Т.Д.Савченко, Ю.В.Кікоть

Інститут отолярингології, Київ

Лікування гострих запальних процесів в додаткових пазухах носа є складним, до кінця не вирішиним завданням. Схильність процесу до хронізації, рецидивів захворювання вимагає подальшого пошуку ефективних засобів лікування.

Метою даної роботи стало вивчення ефективності гомеопатичного препарату Гайморин (виробник Національна Гомеопатична Спілка, Україна, Київ) в комплексному лікуванні гострого і загострення хронічного синуситу.

Склад препарату:. Silicea 30C, Thuja 6С, Thuja 30C, Kalium bichromicum 30C, Sepia 30C.

Гайморин чинить протизапальну дію при гострих і хронічних запальних процесах в додаткових пазух носа і носоглотці, попереджає поширення інфекції в дихальних шляхах. При хронічних синуситах Гайморин сприяє санації осередків інфекції в синусах, попереджає загострення. Препарат підвищує неспецифічну реактивність організму, чинить імуномодулюючу дію.

Робота проведена в умовах стаціонару. Під наглядом знаходилося 45 хворих (у тому числі 30 чоловік основної і 15 чоловік – контрольною груп) обох статей, у віці від 18 до 60 років. Розподіл хворих по нозологічних формах: в основній груп – 13 чоловік – гострий гнійний гайморит, 17 – загострення хронічного гнійного гаймориту, в контрольній – відповідно – 7 і 8 чоловік. Тяжкість перебігу захворювання – середня і важка, із спостереження виключені хворі з вираженими проявами загальної інтоксикації (підвищення температури тіла вище 38 °С, виражена слабкість) або з ускладненим перебігом захворювання, що вимагав призначення парентерального введення антибіотиків.

Досліджуваний препарат Гайморин призначався хворим основної групи по 5 гранул 5 раз на день через рівні проміжки часу сублингвально за 15-30 хвилин до їди або за годину після їди.

Пацієнти обох груп отримували також терапію за загальноприйнятими схемами лікування хворих з гострим і загостренням хронічного гнійного гаймориту : антибіотики широкого спектру дії(амоксиклав, цефазолін), судинозвужувальні краплі в ніс, анальгетики. У разі потреби робилися пункції гайморової пазухи з промиванням 0,02% розчином фурациліну.

Курс лікування проводився до повного одужання або до отримання стійкої ремісії захворювання.

Ефективність лікування оцінювалася за даними об’єктивного, інструментального (риноскопія, рентгенографія, ультразвукове дослідження додаткових пазух носа), лабораторного обстеження, за суб’єктивними відчуттями хворих.

Ефективність лікування оцінювалася у балах:

3 бали – висока ефективність (значна позитивна динаміка клінічних проявів захворювання, одужання пацієнта або стійка ремісія захворювання за відсутності ускладнень);

2 бали – середня ефективність (позитивна динаміка клінічних проявів захворювання, одужання пацієнта або стійка ремісія захворювання за відсутності ускладнень);

1 бал – незначна ефективність (незначна позитивна динаміка клінічних проявів захворювання, затяжний перебіг захворювання, наявність рецидивів або ускладнень).

Оцінка ефективності проведеного лікування : в основній групі 3 балами оцінено лікування у 18(60%) чоловік, 2 балла- 12(40%) чоловік, 1 балу – 0; у контрольній групі – відповідно – 5(33,3%), 9(60%) і 1(6,6%) людина.

Середня оцінка ефективності в основній групі 2,6±0,09 балу, в контрольній – 2,26±0,15(p < 0,05).

Динаміка показників загального аналізу крові була аналогічною в обох групах, характеризувалася нормалізацією показників ШОЕ і лейкоцитів.

Препарат Гайморин добре переноситься хворими (за суб’єктивними і об’єктивними клінічними оцінками). Біохімічне дослідження крові і аналізи сечі свідчать про відсутність негативного впливу препарату Гайморин на організм хворих з гострим гнійним гайморитом і загостренням хронічного гнійного гаймориту.

ВИСНОВКИ

1. Препарат ГАЙМОРИН в гранулах виробництва ЗАТ “Національна Гомеопатична Спілка”(Україна) має досить високу ефективність в лікуванні хворих з гострим гнійним і загостренням хронічного гнійного гаймориту.
2. Ефективність лікування хворих з гострим гнійним і загостренням хронічного гнійного гаймориту з використанням гомеопатичного препарату Гайморин достовірно вище, ніж в контрольній групі, пацієнти якої отримували лише базисну терапію.
3. Гайморин добре переноситься пацієнтами і не викличе патологічних змін лабораторних показників клінічного обстеження хворих.