Статьи

Гомеопатія – це метод лікування малими дозами ліків, які призначаються за спеціально розробленими показаннями індивідуально кожному хворому.

Гомеопатичні препарати добре сполучаються з іншими методами лікування й ліками (у тому числі, з антибіотиками, протизапальними, гормональними засобами). Включення гомеопатичних препаратів у комплекс лікування гострих і хронічних захворювань підвищує його ефективність, безпека й, що немаловажне в цей час, знижують вартість проведеного лікування.

Підвищення ефективності досягається, з одного боку, за рахунок лікувальної дії гомеопатичних препаратів і, з іншої, за рахунок оптимізації на тлі гомеопатичного лікування впливу негомеопатичних препаратів (організм хворого стає більш чутливим до їхнього лікувального впливу й більш стійким до побічних дій, рідше розвиваються ускладнення, а виниклі ускладнення й побічні дії піддаються лікуванню гомеопатичними препаратами).

На тлі прийому гомеопатичних препаратів можна суттєво знизити дози, кількість застосовуваних негомеопатичних ліків (антибактеріальних, протизапальн, що знеболюють і ін.). Це стосується як до свіжих випадків, коли лікування тільки починається, так і до старих процесів, коли хворий вже довгостроково одержує алопатичну терапію. У результаті зменшується медикаментозне навантаження на організм хворого, підвищується безпека проведеного лікування (з урахуванням необхідності дуже тривалого лікування) і досягається економічний ефект.

Гомеопатія ефективна при лікуванні гострих і хронічних хвороб.

При гострих захворюваннях або загостренні хронічної хвороби гомеопатія частіше є компонентом комплексного лікування. Включення гомеопатичних препаратів у комплекс лікування захворювання дозволяє зменшити дози й/або кількість алопатичних препаратів, підвищує їхню ефективність і одночасно знижує кількість і важкість побічних дій, зокрема, зменшується небезпека розвитку дисбактеріозу після прийому антибіотиків. Одужання при такому лікуванні наступає швидше, ніж при використанні тільки алопатичних препаратів, рідше розбудовуються ускладнення, астенічний синдром.

При лікуванні хронічної патології гомеопатія застосовується з більшим успіхом: з одного боку, це обумовлене її високою ефективністю, з іншого боку – безпекою тривалого застосування. Введення гомеопатичних препаратів у комплекс лікування хронічного захворювання дозволяє зменшити кількість, скоротити строки приймання й/або дози алопатичних препаратів, аж до переходу на монотеорапию гомеопатією й надалі проводити противорецидивне лікування безперервно, необмежено довго, за необхідності – усе життя без небезпеки небажаних наслідків для організму.

Гомеопатичні препарати більш ефективні при індивідуальному підборі за законом подібності. Однак для такої роботи лікар повинен мати спеціальну підготовку й великий практичний досвід. Кваліфікована гомеопатична допомога з різних причин не доступна широкому колу хворих в усьому світі й у нашій країні зокрема. Серед цих причин важливе місце займає відсутність достатньої кількості підготовлених фахівців і складність такої підготовки.

Завдання наближення гомеопатичної допомоги до хворих вирішується в усьому світі шляхом створення комплексних гомеопатичних препаратів, з чіткими показаннями для застосування. Це дає можливість використовувати гомеопатичні ліки лікарям, що не мають глибоких знань з гомеопатії, і навіть самим хворих для самолікування.

Це ніби місток між аллопатией і гомеопатією. Ефективність їх застосування нижче, ніж індивідуально підібраних гомеопатичних ліків.

Комплекси створені на підставі великого досвіду роботи лікарів-гомеопатів. При складанні комплексів враховуються симптоми, що найбільше часто зустрічаються при даній хворобі, і вибираються гомеопатичні препарати, які при подібних симптомах допомагають найбільше часто.

Протипоказань до призначення комплексних гомеопатичних ліків немає. Якщо ці ліки не підійдуть конкретній людині, вони просто не виявлять ніякого впливу на організм.

На українському фармацевтичному ринку зараз представлені комплексні гомеопатичні ліки закордонних і вітчизняних фірм для лікування великої кількості захворювань. ПрАТ “Національна Гомеопатична Спілка” – українське виробниче об’єднання робить комплексні гомеопатичні препарати для лікування різноманітної патології внутрішніх органів: “Ангін-гран” – гострі ангіни, хронічні тонзиліти; “Грип-гран” – профілактика й лікування ОРЗ; “Бронхо-гран” – лікування гострих і хронічних бронхітів; “Гастро-гран” – захворювання шлунково-кишкового тракту; “Холе-гран” – захворювання печінки й жовчовивідних шляхів; “Уро-гран” – захворювання сечовивідних шляхів, сечокам’яна хвороба; “Артро-гран” – порушення сольового обміну, артрити, остеохондроз; “Кардіо-гран” – захворювання серця й судин; “Аденома-гран” – аденома передміхурової залози І- ІІ ступені. Препарат “Табакум плюс” допоможе курцям позбудеться  сигарет. Науково-медичний відділ “НГС” постійно працює над створенням нових комплексних препаратів, у цей час розроблене й апробоване більш 90 комплексів.

За 200 років свого існування гомеопатія переконливо довела свою ефективність, але цей 200-літній шлях був не легик. В історії гомеопатії були злети й важкі періоди, коли метод навіть забороняли.

Уже сама поява гомеопатії була сприйнята неоднозначно.

З одного боку, результати гомеопатичного лікування перевершили всі очікування. Хворі разючим чином одужували “швидко, легко й надійно”. Якщо врахувати, що в медицині того часу переважали далеко не гуманні середньовічні методи лікування – кровопускання, припікання, наривні пластири і т.д., не дивно, що можливість лікувати й лікується “солодкими крупинками” відразу ж привернула увагу лікарів і пацієнтів. Новий метод швидко поширився в країнах Європи, а також Росії, Північній Америці, Індії. За рахунок нових досліджень поповнилося число використовуваних гомеопатичних ліків, виходили численні книги й журнали, присвячені гомеопатії, новій науці зцілення навчали в кращих університетах. В XІX столітті гомеопатичний метод був успішно застосований у Європі при ліквідації вогнищ епідемій холери й дифтерії. Гомеопати одержали державні нагороди, а метод – абсолютне визнання. Дотепер із часів королеви Вікторії (1819-1901) у Великобританії лікарем королівської родини традиційно обирається лікар-гомеопат.

Але, з іншого боку, академічна наука гомеопатію не підтримала. Природничі науки, що бурхливо розвивалися, не могли дати пояснення дії й самому існуванню малих доз речовини.

Відкритий в XІX столітті фізичний закон Авогадро встановив межу розведення речовини, за яким у розчині не залишалося ні однієї молекули – один лише розчинник. Гомеопати ж часто користувалися розведеннями, що далеко переступив цей поріг. Звідси висновок – “лікували водою”. Фізика – наука точна, і заперечувати такому аргументу було важке. Навіть практичні результати при лікуванні високими розведеннями ліків не переконували науку, що затверджувала, що в найкращому разі гомеопатія – це психотерапія.

З цієї причини до початку XX століття гомеопатія зникає з більшості авторитетних навчальних закладів, зберігаючись лише у вигляді практичної медицини. Але лікарі, на власному досвіді пересвідчені в ефективності методу, продовжували успішно лікувати хворих, справедливо вважаючись, що якщо наука не в змозі пояснити суть явища, це проблеми науки, а не гомеопатії. Однак приплив молодих лікарів у гомеопатію значно скоротився, і кілька поколінь випускників медінститутів виросли з переконанням, що гомеопатія – це щось далеке від дійсної науки.

В 50-і роки XX століття з появою антибіотиків, синтетичних препаратів і розвитком інструментальних методів діагностики й лікування масовий інтерес до гомеопатії знизився ще більше. У медицині – бум нових технологій, ейфорія від перших успіхів на фронті боротьби з інфекційними захворюваннями, фармакологія навчилася синтезувати будь-які ліки, розгадана таємниця ДНК! На цім тлі гомеопатія сприймалася як дама в криноліні: щось романтичне, але забуте й непотрібне.

Здавалося, що наука підійшла впритул до розв’язку завдань лікування самих небезпечних хвороб, повному знищенню збудників інфекцій, але поруч із видатними успіхами грізно підняли голову алергія, непереносимість ліків, важкі побічні дії багатьох препаратів.

Знову згадали про гомеопатію: поряд з ефективністю гомеопатичні ліки позбавлені алергійних реакцій, інших ускладнень і побічних дій.

Це не означає, що гомеопатія витисне аллопатію. У медицині не існує напрямку, який був би самодостатнім і претендував на панацею. Аллопатія й гомеопатія можуть прекрасно доповнювати один одного. Для цього необхідно лише створити умови, щоб переваги гомеопатії використовувалися там, де слабка аллопатия, і навпаки. Іноді гомеопатія може виявитися основним методом лікування навіть при самих серйозних захворюваннях, іноді – тільки додатковим.

Більшою перевагою гомеопатії є її повна сумісність із будь-якими негомеопатичними ліками й методами лікування. На фоні прийому гомеопатичних препаратів поліпшується переносимость негомеопатичних ліків, зменшуються їхні побічні дії й ускладнення, а позитивний ефект гомеопатичних і алопатичних препаратів сумується.

Останнім часом у всьому світі зростає інтерес до гомеопатії, у наших аптеках з’являються ліки з позначкою “гомеопатичні”, серед хворих поширюються чутки про гомеопатичні ліки з їх оцінкою в діапазоні від “чудодійні” до “пусте” чи “шарлатанство”. То що ж таке гомеопатія — диво чи засіб обдурити довірливих пацієнтів? Ні те, ні інше. Гомеопатія – метод лікування, який має значні переваги перед іншими методами, але має й певні обмеження своїх можливостей.

Переваги гомеопатії перед іншими методами різноманітні. Так, гомеопатичні ліки повністю позбавлені токсичності, не мають побічних дій, ускладнень, у тому числі – не викликають алергічних реакцій. Цим гомеопатичні ліки суттєво відрізняються від алопатичних (тобто негомеопатичних) препаратів, від застосування яких маємо ускладнення у 85%.

Ці переваги гомеопатичних препаратів зумовлені використанням ліків у малих дозах та особливостями їх взаємодії з організмом людини.

“Малі дози” ліків виготовляються за спеціальною технологією: вихідна речовина послідовно розчиняється у 10, 100, 1000 і більше разів. Результат: речовина втрачає свої отрутні властивості, виготовлений препарат не має токсичної дії. Це тим більше слід підкреслити, враховуючи, що в гомеопатії сировиною для виготовлення ліків часто є високо отруйні та токсичні рослини, мінерали, отрути тваринного пожодження. У процесі приготовлення гомеопатичного препарату отруйність вихідної речовини чудовим способом переходить у її лікувальні властивості, тому не треба лякатися, якщо у гомеопатичному рецепті буде вписаний миш”як чи дурман: у малих дозах ці речовини не раз рятували життя хворим, які довірилися гомеопатії, адже, як стверджував батько сучасної фармакології Парацельс ще у XVI сторіччі, будь-яка речовина може бути і отрутою, і ліками — усе залежить від дози.

У процесі приготування гомеопатичних ліків – послідовних розведень вихідної речовини – не тільки зменшується її доза, але й відбуваються інші процеси, що зумовлюють створення препарату нового класу – біоінформаційного. Гомеопатичні препарати, як біоінформаційні ліки, в організмі вибірково впливають тільки на порушену функцію, сприяють її нормалізації. При цьому вплинути негативно на організм, щось у ньому порушити малим дозам “не під силу”. Результат: гомеопатичні ліки не мають побічних дій, не викликають алергії.

Виходячи з вище викладеного, гомеопатичні препарати не мають протипоказань: їх можна застосовувати у будь-якому віці, починаючи з перших днів від народження, на будь-якій стадії хвороби, при будь-якому стані хворого (призначення гомеопатичного лікування новонародженим дітям, вагітним жінкам, тяжко хворим може робити тільки лікар!).

Гомеопатичні препарати не накопичуються у організмі, тому їх можна приймати необмежено довго, місяцями, роками, при необхідності – все життя без небезпеки побічної дії, ушкодження внутрішніх органів, звикання до препарату.

Наступне питання, що закономірно виникає при знайомстві з гомеопатією – які можливості методу. Гомеопатія – це терапевтичний метод, її царина – терапія у всіх її різновидах, гомеопатичні ліки можуть застосовуватися в усіх випадках, де відсутня необхідність хірургічного втручання. Але й у хірургії гомеопатія може принести велику користь: гомеопатичні препарати можна викорис­тати у ході передопераційної підготовки хворого, для полегшення перебігу післяопераційного періоду, прискорення загоювання післяопераційних ран тощо.

Гомеопатія лікує ті ж самі хвороби, що й терапія, тільки своїми особливими ліками, тобто вислів “гомеопатія лікує все” — справедливий, але його не треба розуміти буквально. “Лікувати” і “повністю вилікувати” — це не одне й те саме. Допомогти хворому, покращити його стан за допомогою гомеопатичних препаратів – реальна задача навіть при тяжких хворобах, але повернути втрачене здоров’я можна не завжди: прогноз лікування гомеопатією залежить від загального прогнозу при відповідній хворобі, від вихідного стану хворого. Це треба враховувати і при оцінюванні результату лікування. Ці оцінки часто не збігаються в хворого й лікаря. Наприклад, якщо пацієнт страждає на деформуючий поліартрит, лікар вважає хорошим результатом лікування покращення показників аналізу крові, а хворий залишиться незадоволеним таким результатом лікування, бо йому хочеться позбавитися деформації суглобів, а це при даній патології, нажаль, неможливо. У тяжких випадках гомеопатію необхідно комбінувати з іншими ліками та методами лікування. З усіма ліками та методами немедикаментозного лікування (наприклад, антибіотиками, гормонами, знеболюючими, масажем тощо) гомеопатія добре сумісна. Більш того, за рахунок дії гомеопатичних ліків можна значно зменшити кількість, дози інших препаратів, покращити їхню переносимість, зменшити побічні дії, наприклад, алергічні ускладгнення при застосуванні антибіотиків.

Гомеопатичні ліки діють на організм людини, а не на збудника хвороби. Вони підвищують опір організму, нормалізують стан його імунної системи, покращують кровообіг у тканинах, що дає змогу організму самостійно подолати інфекцію. Але цей механізм може не встигнути спрацювати при тяжких, гострих інфекціях, таких, як, наприклад, сепсіс, у таких випадках гомеопатію необхідно застосовувати у комплексі з антибіотиками, іншими необхідними медикаментами.

Великі можливості має гомеопатія як профілактичний засіб. Гомеопатичні ліки можна застосовувати для профілактики конкретних захворювань, наприклад, грипу чи інших гострих респіраторних зазворювань. Механізм профілактичної дії гомеопатії при ГРЗ полягає у підвищенні опору дихальних шляхів до інфікування за рахунок покращення стану слизової оболонки – підвищення показників місцевого імунітету, протизапальної дії, зокрема, лікування вогнищ хронічного запалення у носоглотці (гаймориту, хронічного тонзиліту, аденоїдиту тощо). З успіхом застосовують гомеопаттію для профілактики інфекційного гепатиту (хвороба Боткіна). У цьому разі профілактична дія досягається за рахунок покращення відтоку жовчі, нормалізації роботи печінкових клітин і функції печінки в цілому. У кожному разі профілактична дія гомеопатичних ліків – неспецифічна, не враховує властивості збудника хвороби, тому в разі необхідності специфічної профілактики, тобто коли треба захистити людину від певного збудника хвороби, наприклад вірусу грипу А-Гонконг, необхідно зробити профілактичне щеплення, яке забезпечить створення в організмі імунітету саме проти даного зудника. При профілактиці інфекційних хвороб високоефективна комбінація гомеопатії і щепленнь: ці методи діють у різних напрямках, на різні механізми захисту організму, що значно підвищує стійкість до зараження, полегшує перебіг хвороби у разі інфікуваня, запобігає ускладненням, з другого боку, гомеопатичні ліки покращують переносимість щеплення, зменшують вірогідність негативних реакцій на вакцинацію.

Профілактична дія гомеопатії не обмежується запобіганням гострим інфекційним хворобам, вона значно ширша і різноманітніша. Так, ефективно лікуючи різноманітні гострі та хронічні хвороби, гомеопатія запобігає виникненню ускладнень, подальшому розвитку захворення, інколи – навіть інвалідності, наприклад, вилікувавши хронічний тонзиліт, можна попередити ревматизм, а подолавши хронічний бронхіт – не допустити бронхоектатичної хвороби.

За допомогою гомеопатії можна попередити виникнення ряду захворювань, якщо почати прийом ліків завчасно, наприклад, розвиток рахіту у немовлят.

Але й це не вичерпує профілактичні можливості гомеопатії. Гомеопатичні препарати діють як адаптогени, тобто підвищують стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища, які, нажаль, стають дедалі численнішими та агресивнішими. Ця дія зумовлена позитивним впливом гомеопатичних ліків на тканини організму: покращується їх кровопостачання, нормалізується обмін речовин, оптимізується живлення клітин, інтенсифікується їх звільнення від шлаків. У результаті тканини організму і організм в цілому набувають можливості протистояти дії агресивного фактора іззовні, не допустити розвитку хвороби. Ця профілактична дія гомеопатичних ліків неспецифічна, спрямована на захист не від конкретного фактора, а на мобілізацію внутрішніх резервів організму у боротьбі за виживання. “Асортимент” несприятливих факторів, проти яких допомагає вистояти гомеопатія, дуже великий, від дії холоду до іонізуючої радіації. Наскільки гомеопатія зажищає від застуд малюків, добре відомо батькам, які вирішили цим методом лікувати своїх дітей, які раніше часто хворіли. А захистна дія проти радіації доведена в експеріментах на тваринах у наукових лабораторіях. Але це не означає, що гомеопатія може захистити абсолютно від усього, виконати роль такого собі броньованого щита. Для того, щоб зберегти здоров”я, вижити у нашій екології, однієї гомеопатії мало, треба докласти власних зусиль, сформувати здоровий спосіб життя – свого і своїх дітей. Так, для підвищення опору застудам необхідне загартування. Для профілактики нервових зривів мало приймати заспокійливі ліки, необхідна спокіна доброзичлива атмосфера у сім”ї. Не слід сподіватися, що гомеопатія захистить від канцерогенної дії табачного диму, якщо на фоні прийому ліків ви смалите наче “як паравоз” — краще не починати палити або відмовитися від цієї звички (в цьому гомеопатія спроможна ефективно допомогти).

Дуже агресивним фактором зовнішнього середовища для людини є, як це не дивно, їжа. Непереносимість певних продуктів, алергічні реакції на них можуть перетворити їжу на смертельну отруту. Регулярне довготривале гомеопатичне лікування може значно покращити переносимість їжі, її засвоєння. Однак це не виключає необхідності дієти при захворюваннях, якщо цього вимагає стан хворого.

Яке ж місце займає гомеопатія у загальній системі сучасної медицини? Переваги гомеопатії перед іншими методами лікуваня, зокрема алопатією, не означають, що гомеопатія витіснить їх. У медицини не існує методу, який був би самодостатнім і претендував на панацею. Гомеопатія та алопатія підходять до хворого та його хвороби з різних боків. Алопатичні ліки направляють свою дію на симптоми хвороби, її причину (на збудника – мікроб, вірус тощо). Гомеопатія грунтується на розумінні хворого та його хвороби як єдиного цілого, гомеопат намагається лікувати не хворобу, а хворий організм: якщо вилікувати тіло, хвороба піде з нього сама. Алопатія та гомеопатія можуть чудово доповнювати одна одну, необхідно лише створити умови, щоб переваги гомеопатії використовувалися там, де слабка алопатія, і навпаки. Інколи гомеопатія може бути основним методом лікування, іноді – лише допоміжним.

Існує декілька невірних, але живучих тлумачень щодо гомеопати. Одне з них стверджує, що гомеопатія – це народна медицина. Насправді гомеопатія – метод наукової медицини. Гомеопатичний метод розробив, обгрунтував теоретично і ввів у практику німецький лікар, вчений з енциклопедичною освітою Самуель Ганеман на рубежі XVIII–XIX сторіччя. Ганеман саме розробив, а не “створив” чи “вигадав” гомеопатію. При розробці гомеопатичного методу він користувався поглядами та положеннями, які висловлювали Гіппократ, Галєн, Авіценна та інші стародавні й сучасні медики. На основі досвіду усієї медичної науки і практики та великого власного досвіду Ганеман розробив теоретичні засади гомеопатії, усе своє життя її вдосконалював. Метод швидко набув популярності у лікарів та хворих. Це й не дивно, адже в той час основними методами лікування були кровопускання, припікання, наривні пластирі, сечогінні, блювотні та інші “ефективні” засоби. На цьому тлі успішне лікування солодкими крупинками здавалося дивом. У Ганемана з’явилися учні та послідовники в Німеччині й далеко за її межами. Вони розповсюджували гомеопатичний метод, вдосконалювали його, не зважаючи на тимчасові спади популярності гомеопатії і навіть заборони на її застосування. У наші дні гомеопатія широко застосовується в країнах Західної Європи, зокрема, у Франції, Великобританії, Греції, у США, Індії. Гомеопати різних країн об’єднуються в міжнародні спілки, які проводять з їзди, видають наукові журнали, організовують навчання молодих лікарів. У нашій країні гомеопатію введено до навчальних планів вищих медичних закладів.

Ще одне розповсюджене помилкове тлумачення гомеопатії – ототожнення її з фітотерапією, тобто лікуванням рослинами. Насправді – це різні методи лікування. Фітотерапія використовує для лікування відвари, настої, настойки з рослин, як правило, висушених. Гомеопатія використовує рослини як сировину для приготування своїх ліків: із соку свіжих рослин готується препарат шляхом послідовних багаторазових розведень. Крім того, в гомеопатії використовується багато іншої сировини – мінерального, тваринного походження, хімічні сполуки. Наприклад, у гомеопатії є ліки з кухонної солі, вугільного пилу, срібла та золота, нафти та її продуктів. Серед ліків тваринного походження – зміїна та бджолина отрута, мускускорали тощо.

Гомеопатичні ліки належать до особливого класу ліків – біоінформаційного. Виготовляються вони за спеціальною технологією, яку розробив Ганеман.

За цією технологією вихідна речовина розводиться послідовно у 10, 100, 1000 і більше разів. На кожному етапі пробірка з розчином обов’язково струшується. Саме цей процес і тільки він перетворює речовину на високоефективний гомеопатичний препарат.

Довгий час було незрозуміло, що саме лікує у такому препараті? Опоненти гомеопатії стверджували, що гомеопати “лікують водою”, бо що ж насправді залишалося у розчині після повторення операції розведення десятки разів! Пояснення процесів, завдяки яким утворюється гомеопатичний препарат, дала сучасна фізика. Виявилося, що під час послідовних розчинень та струшувань молекули води вишиковуються у певному (кластерному) порядку, який диктується хімічними властивостями вихідної речовини. Ця змінена структура води виявляється дуже стійкою, саме вона зберігає інформацію про речовину, яку розчиняють, і ця інформація, внесена в організм людини, і виконує лікувальну функцію.

В останні роки у всьому світі виготовляються комплексні гомеопатичні препарати, які розраховані на широке використання лікарями різних профілів та хворими у своїх домашніх аптечках.

На українському фармацевтичному ринку зараз представлені комплексні гомеопатичні препарати багатьох зарубіжних фірм. Національна гомеопатична спілка — вітчизняний виробник комплексних гомеопатичних препаратів. НГС виготовляє комплексні гомеопатичні ліки, які призначені для лікування різноманітної патології внутрішніх органів. За ефективністю вони не поступаються зарубіжним аналогам, а за ціною — значно дешевші.

Пам’ятайте, що самолікування небезпечне для здоров”я і життя! Правильне лікування може призначити тільки лікар. Знайомство з продукцією Національної Гомеопатичної Спілки через дане видання не виключає і не заміняє візиту до лікаря!

В останні десятиліття в усьому світі зріс інтерес до гомеопатії. В наших аптеках усе частіше з’являються ліки з назвою “гомеопатичні”, а серед пацієнтів поширюються про них слухи з оцінками від “чудодійне” до “дурниця” та “шарлатанство”. Так що ж таке гомеопатія – чудо чи спосіб обдурити довірливих пацієнтів? Ні те, ні інше.

Гомеопатія – це метод лікування, який має переваги перед іншими методами, але має й певні обмеження своїх терапевтичних можливостей.

Гомеопатичні препарати, поряд з високою терапевтичною ефективністю, повністю позбавлені токсичних, побічних дій, не викликають алергії, не накопичуються в організмі, їх можна приймати необмежено довго, за необхідності – усе життя, що має велике значення при лікуванні хронічних захворювань. Жоден інший метод не може зрівнятися з гомеопатією в нешкідливості, безпеці такого тривалого лікування. Гомеопатичні препарати не мають протипоказань, вікових обмежень для застосування. Вони добре сумісні з іншими, негомеопатичними ліками й методами лікування, їх можна поєднувати з антибіотиками, гормонами, ферментами, іншими препаратами.

Гомеопатія – терапевтичний метод, вона може застосовуватися у всіх випадках, де не потрібно хірургічне втручання (але може використовуватися в передопераційній підготовці й для прискорення відновлення після операції).

Існує трохи невірних, але живучих тверджень щодо гомеопатії.

Одне з них: гомеопатія – різновид народної медицини. Насправді гомеопатія – метод наукової медицини, розроблений він німецьким ученим- енциклопедистом, лікарем з університетською медичною освітою Християном Фрідріхом Самуэлем Ганеманом більш 200 років тому.

Часто гомеопатію ототожнюють із лікуванням травами. Гомеопатія й фітотерапія – зовсім різні методи. З фітотерапією гомеопатію ріднить тільки те, що обидві використовують рослини як сировину для ліків, але у фітотерапії рослини використовуються в натуральному виді – у вигляді настойок, відварів, витяжок, а в гомеопатії від рослинної сировини до ліків – довгий шлях приготування за особливою технологією. Та й ліки з рослинної сировини становлять приблизно третину гомеопатичного арсеналу, інші виготовляються із сировини мінерального, органічного й тваринного походження.

З вихідної сировини гомеопатичні ліки готуються шляхом багаторазових послідовних розведень. Цей спосіб розробив Ганеман, ним користуються в усьому світі дотепер. Вихідна речовина послідовна розводиться в 10, 100, 1000, 10000 і більш раз. На кожному етапі пробірку з розчином обов’язково струшують. Така технологія називається потенціонуванням. Саме цей, і тільки цей процес перетворює розведену речовину в гомеопатичні ліки. Отриманим розчином просочують цукрові крупинки.

Пояснення процесів, завдяки яким створюється гомеопатичний препарат дала сучасна фізика. Вода має пам’ять, при розчиненні речовини і її струшуванні молекули води вибудовуються в певному порядку, особливому для кожної речовини, “запам’ятовуючи” інформацію про його молекулярну структуру. Ця пам’ять зберігається навіть тоді, коли молекул речовини в розчині вже не залишається.

Взаємодія між організмом і гомеопатичними ліками відбувається не на хімічному рівні, а на інформаційному. Гомеопатичні засоби виступають як регулятори інформаційно-енергетичної системи, якої є організм людини.

Становлення гомеопатії в Росії почалося в 20-і роки 19 сторіччя й проходило під заступництвом царської родини. В 1833 році Державна рада прийняла закон, що регламентує діяльність лікарів-гомеопатів. У тому ж році виходить найвищий указ про створення гомеопатичних аптек і дозволі всім лікарям у своїй практиці використовувати гомеопатичні ліки.

Перші гомеопатичні аптеки були відкриті в Санкт-Петербургові, Москві, Ризі.

У Києву аптека відкрилася в 1835 році. Із цієї дати веде відлік історія української гомеопатії. За роки спільної роботи гомеопатами й фармацевтами накопичений великий досвід у виготовленні гомеопатичних ліків і їх використанні в лікуванні й профілактиці багатьох захворювань.

Цей досвід використовує у своїй роботі Національна Гомеопатична Спілка (НГС), створена на базі державної київської гомеопатичної аптеки в 1996 році.

Аптеки НГС пропонують більш 600 найменувань монопрепаратов і комплексних препаратів, виготовлених з строгим дотриманням технології приготування ліків у високих розведеннях.

Для профілактики й лікування гострих респіраторних захворювань і грипу розроблені препарати Грип-гран і Грип-гран дитячий, для лікування хронічного тонзиліту й профілактики його ускладнень – Ангін-гран, для лікування гострих і хронічних бронхітів   Бронхо-гран. Препарат Кардіо-гран призначений для лікування вегето-судинної дистонії, гіпертонічної хвороби 1-2 ст., Артро-гран – для лікування захворювань і травм суглобів, хребта, остеохондрозу. Ряд препаратів мають показанням для лікування урологічні захворювання: Уро-гран – сечосольовий діатез, сечокам’яна хвороба, запальні захворювання сечовивідних шляхів; Простатон – хронічні запалення передміхурової залози; Аденома-гран – аденома передміхурової залози. Масто-гран – лікування мастопатій. Клімакто-гран – клімактеричний синдром із припливами, слабкістю. Препарат Стрес-гран показаний при порушенні самопочуття в результаті стресу, переживань, Сон-норма – при порушенні сну, безсонні після психо-фізичних перевантажень, Энуран – при нетриманні сечі в дітей і дорослих. Різноманітні показання має препарат Рост-норма: нормалізує засвоєння й обмін кальцію й фосфору, сприяє правильному формуванню кісток і зубів у період росту, загоєнню кісток при переломах, травмах, при запальних захворюваннях кісток. Вес-норма сприяє нормалізації вуглеводного й жирового обміну, зменшує почуття голоду, сприяє нормалізації надлишкової ваги. Табакум-плюс полегшує тяжкі відчуття при відмові від паління.

Комплексні гомеопатичні препарати набувають популярності в усьому світі. Чітко розроблені показання для їхнього застосування дозволяють скористатися перевагами гомеопатії не тільки лікарям, що не володіють гомеопатичним методом, в обсязі, достатньому для індивідуального підбору ліків своїм пацієнтам, але й самим хворим у їхній домашній аптечці.

При використанні гомеопатичних ліків у домашній аптечці слід пам’ятати, що самостійно припустимо лікувати тільки деякі захворювання:

гострі захворювання з неважким плином і невеликою тривалістю, з передбачуваним результатом або задавнені хронічні захворювання без прогресуючого погіршення стану здоров’я, неважкі загострення цих хронічних захворювань, неважкі травми.

Гострі захворювання з важким плином, особливо в маленьких дітей, вимагають обов’язкового спостереження лікаря терапевтичного профілю. Якщо хворого турбують болі й вони довгостроково не проходять (особливо болі в області серця), необхідна консультація фахівця. Хронічні захворювання зі стабільним плином можна лікувати одними тільки гомеопатичними препаратами, але такий розв’язок повинен прийняти лікар.

Не підлягають самостійному лікуванню захворювання з утворенням вузлів (наприклад, вузловий зоб, фіброміома матки), зі схильністю до кровотеч, хронічні захворювання з нестабільним перебігом, несприятливим прогнозом закінчення хвороби, захворювання, які можуть призвести до важких, загрожуючих життю ускладненням. Гомеопатія може надати таким хворим істотну допомогу, але призначати лікування в цих випадках повинен кваліфікований лікар-гомеопат.

Також потрібно знати:

       Комплекси не містять антибіотиків, сульфаніламідів, гормонів і інших сильно діючих ліків у непотенцированном виді.

       Прийом гомеопатичних комплексних препаратів можна поєднувати з будь-якими іншими ліками й методами лікування, у тому числі, з лікувальним голодуванням.

       Використання гомеопатичних препаратів у комплексі лікування значно підвищує ефективність проведеної терапії, у ряді випадків дозволяє знизити дози або зменшити кількість алопатичних ліків.

       Комплексні гомеопатичні препарати, що випускаються Національною Гомеопатичною Спілкою, не поступаються по ефективності імпортним аналогам, але значно доступніше за ціною.

       Протипоказання для приймання гомеопатичних препаратів відсутні.

       Побічні дії не виявлені.

• Гомеопатичне лікування може призначатися при будь-яких видах, формах і на будь-яких стадіях захворювань.
• Гомеопатичні препарати можуть використовуватися як у комплексі з іншими методами лікування, так і в якості самостійної терапії.
• Гомеопатичні препарати випускаються в гранулах, таблетках, водних і спиртових розчинах. Вітчизняні ліки найчастіше мають форму гранул.
• На прийом призначається різна кількість гранул (крапель) – від 1 до 6-7, для дітей 2-3 (хоча поняття “вікової дози” у гомеопатії не існує, це – данина традиції).
• Тверді форми гомеопатичних ліків рекомендується застосовувати сублингвально. Дітям рекомендується розсмоктувати або розгризати гранули в роті, а зовсім маленьким – розчиняти в невеликій кількості води.
• При лікуванні гострого стану гарний ефект дає прийом ліків у частих прийманнях у питво – 20 гранул розчинити в 1 склянці окропу (розмішувати ложечкою до повного розчинення гранул), пити ковтками розчин кімнатної температури кожних 5-15 хвилин.

Гомеопатія – це метод лікування малими дозами ліків, які призначаються по спеціально розроблених показаннях індивідуально кожному хворому. Гомеопатичні ліки належать до особливого класу – класу біоінформаційних препаратів.

Гомеопатичні ліки не заповнюють дефіцит микро- або макроелементів або інших речовин, не ліквідують окремі симптоми хвороби, а впливають на процеси регуляції обміну речовин, на центральну регуляцію функцій організму, сприяють підтримці динамічної рівноваги внутрішнього середовища організму. Завдання гомеопатії – активізувати процеси самовиліковування організму.

Виходячи із цього, можна визначити можливості гомеопатичного лікування. Гомеопатичні препарати ефективні при будь-яких захворюваннях, де не потрібне хірургічне втручання. Важкість захворювання при цьому не має вирішального значення, найважливіше – правильний вибір ліків. За наявності в організмі мінімальних резервних можливостей при правильно підібраному гомеопатичному лікуванні буде досягнутий позитивний результат. Іноді результати гомеопатичного лікування значно перевершують очікувані, у зв’язку із загальним прогнозом захворювання, результати.

З іншого боку, гомеопатія має у своєму розпорядженні засоби для лікування самих ранніх проявів хвороби, коли інші методи лікування не застосовуються, оскільки шкода від лікування може перевищити його користь.

Гомеопатію можна використовувати також з метою профілактики різних захворювань, що особливо цінне в дитячому віці.

Гомеопатичні препарати добре сполучаються з іншими методами лікування й ліками (у тому числі, з антибіотиками, протизапальними, гормональними засобами). Вони не мають побічних дій, протипоказань і вікових обмежень. Включення гомеопатичних препаратів у комплекс лікування гострих і хронічних захворювань підвищує його ефективність, безпеку й, що немаловажливо в цей час, знижують вартість проведеного лікування. Одужання при такому лікуванні наступає швидше, ніж при використанні тільки алопатичних препаратів, рідше розвиваються ускладнення, астенічний синдром.